Що в твоїй руці?
„Мій сину Авелю, куди ти поспішаєш?
Що на раменах ти несеш своїх?
Задля кого шлях довгий цей долаєш?
Невже шукаєш для себе утіх?”

„Ні, Боже, на моїх раменах
Ягнятко із моєї череди.
Прийми це цілопалення від мене -
Даю найкраще від моїх трудів.”

„ А що у тебе, сину Мій Мойсею?
Хіба ж не палиця в твоїх руках?”
„Так, Боже, палкою цією
Я череду пасу на пагорках.”

„Мойсею, посох цей незвичний,
Мені ти ним хотів би послужить?
Коли Ім’я Моє прославиш і прикличеш,
Великі чуда зможеш сотворить.”

Мойсей послухав, і великі чуда
Творив в Єгипті, на скалі Мерив.
Із посохом своїм ходив він всюди
І з ним ішов з Єгипту на Хорив.

„А ти, Маріє, що несеш у пляшці,
Хіба не з миром цінний посуд цей?
Чому тріпочеш, як у клітці пташка,
І сльози котяться з твоїх очей?”

„ Так, Отче, пахощі із мира
Для Твого Сина – голову змастить.
Йому сльозами ноги я омила -
Надходить час Ісуса хоронить!”

„А ти, вдово нужденна, що тримаєш,
В мозолистій долоні що держиш?
Чому від сорому обличчя закриваєш,
Від хвилювання червонієш і тремтиш?”




„Дві лепти, Господи, усе своє багатство
Тобі я хочу в жертву принести.
Бо більше я не маю, щоб покласти
В твою скарбницю. Ти мене прости.”

„Тобі, Тавіто, нащо голки й нитки,
Для кого шиєш одяг день і ніч?”
„Для старця шию, для вдови й сирітки,
Щоб дати кожному хоча б одненьку річ.”

„Мій сину Каїн, нащо тобі камінь,
Чому так високо підняв його в руці?
І де взялися раптом з крові плями
На твоїм одязі, на скроні, на щоці?

Чому обличчя, Каїне, схиляєш
Аж до землі,і чом такий сумний?”
„ Бо голос крові Авеля взиває:
Що ж ти накоїв, рідний брате мій?!”

„В твоїй руці, Іудо, тридцять срібних,
Хто дав тобі ці скарби, і за що?
Можливо ти зібрав це все для бідних?
Чому до фарисеїв ти зайшов?

Для чого взяв оте злощасне срібло,
Яке пече жариною в руці? -
Бо вчинок твій мерзенний і огидний,
Себе навіки ти занапастив!”

„Навіщо ножиці тобі, Деліло?
Адже Самсон – коханий чоловік!
Невже його ти справді ненавидиш
І помахом руки йому вкоротиш вік?

В одній руці сім кучерів тримаєш,
А другою хапаєш срібняки!
Могилу ти коханому копаєш,
А душу продаєш за мідяки.

Я і у вас питаю, мої дітки:
Що ви тримаєте сьогодні у руці?
Ягня чи камінь? Кучері чи нитки?
Останню лепту чи продажні мідяки?