Щоб так не сталось
Один Бог відає, як жити,
Життя своє віддав за так,
Тепер, як милостиню, ліки
І п*ю і їм, як той жебрак.
Старий, глухий, сліпий, голодний,
Пожив би ще, якби не дід,
Та смерть щодня питає, ходить,
«Ти вже готовий, інвалід?»

Куди ж ви, душі молодії,
Несетесь діда перегнати,
Були і в мене ваші мрії,
Недовго лишилось чекати.
Лишилось в спогадах одне,
Лишилось в спогадах, на жаль,
Усе, що в світі цім мине,
Хвороби, смуток і печаль.

Тепер немає що згадати,
Душа немов та сирота,
Немає Богу що сказати,
З нового б все почав листа.
Щоб з ким радіти порадів,
Щоб з ким поплакати побув,
Кого навчити научив,
І про сирітку не забув.
 
Батьків немає вже пішли,
Для щастя старцю що потрібно ,
Щоб Бог став Батьком сироти,
Якщо й роки пройшли безплідно.
То ж вас тепер застерігаю,
Щоб марно роки не пройшли,
І Бога поглядом благаю,
Щоб якщо зможе все простив.