Спитали люди мудреця:
У чому сенс його життя,
Якщо багатства він не має,
Хоча життя вже доживає.

Мудрець на те їм відповів,
Що пів життя свого провів
В достатку, розкошах і славі,
Із друзями в гульні й забаві.

Його не турбували чужі сльози
І люди, що траплялись на дорозі
Його бездумного життя пустого,
В якому місця не було для совісті і Бога.

Та несподівано прийшла
В його життя година зла.
Тоді й сам розуміти починає,
Що справжніх друзів він не має:
Ніхто із них в біді не допоміг
І не пустив до себе на поріг.

Та несподівано для нього
Від бідного отримав допомогу,
Який його підтримав, захистив,
Пораду добру дав і обігрів.

І зрозумів мудрець тоді таке:
Нам Бог лиш раз життя дає,
Тому ним треба дорожити
І з користю свій вік прожити.

Життя немарно в тих минає,
Хто іншим щиро помагає,
Про ближнього хто дбає, як про себе,
І не чекає вдячності від тебе.

Тому у роздумах про те,
Нащо нам Бог життя дає
Щоденно ми повинні жити
І всім навколо дорожити.

Життя так швидко пропливає,
Проте ніхто із нас не знає,
Коли прийде його кінець.
Й за все спитає нас Творець.

То ж будьте добрі, будьте щирі,
Живіть в любові і у мирі,
Творіть добро завжди і всюди,
Хай Бог у вашім серці буде.

А розкоші й багатство – не основа
Життя щасливого земного,
Бо лиш надія, віра і любов
Нам помагають жити знову й знов.

23.05.2005р.