Навчіться цінувати все своє…
Можливо не таке вже й досконале,
Можливо і недоліки в нім є,
Можливе не таке вже воно й вдале…

Та це своє. І в цьому є вся суть.
Його від вас ніхто не відбирає.
Його від вас ніяк не відірвуть,
Хай і вогонь для цього запалає.

Своє завжди приємніше до тіла,
До серця ближче, ближче до душі,
Своє для себе над усе важливе,
Своє – надія у нічній тиші.

Як часто ми свого і не цінуєм,
А дивимося часто на чуже,
Чийсь заробіток вміло порахуєм,
Забувши геть про те, що є ж своє.

В гонитві цій, завжди за чимось кращим,
Не помічаєм, що лише своє,
Приносить нам найбільше в світі щастя,
Тому що це, вже нашим власним є.

Та ми не звикли « нашим» цінувати…
Завжди до чогось іншого ідем…
Та що в кінці погоні будем мати?
Що ми для себе цінного знайдем?

Нас не влаштує дім, добром багатий,
Бо нам потрібно ще якесь добро…
Ми звикли завжди тільки нарікати…
А нарікання – це велике зло.

Павло казав, що добре є людині
Яка є задоволена, бо так
Вона стає завжди і скрізь щаслива
І прославляє за усе Христа.

Прошу , давайте будем цінувати
Все те, що в нас УЖЕ сьогодні є.
І Бог тоді пішле для нас багато
Коли ми будем цінувать своє.
Амінь.20.12.2022р.