Відкриваю Біблію, аркуші листаю
І сльоза по волі застилає зір...
Моторошно стало. Щоб її я мала,
Мільйони загинули сестер і братів.

Щоб її сьогодні я читала в кріслі,
Був Степан забитий камінням за містом,
А Павло-Апостол, благовісник правди,
Від меча Нерона скуштував розправи.

Ну а скільки вбито у амфітеатрах -
Не перелічити,- але було б варто,
Щоби ми сьогодні, сидячи в теплі,
Цінувать навчились віру, як вони,

Цінувать спасіння, шанувати Бога
Та добро чинити до кінця дороги,
І не зрадить брата навіть коли страта
Та тяжкі страждання за любов розплата.

Слово Боже били й на хресті розп'яли,
Але в перемозі з гробу Воно встало.
Його катували і вогнем палили,
На шматочки рвали й у воді топили.

Але не втопити перемоги силу,
Не можна спалити в Христа живу віру.
Надію не можна відняти з життям.
Нехай це назавжди урок буде нам.

Коли ти відкриєш живе Боже Слово,
Подумай хоч трохи, якою ціною
Ти можеш в руках його нині тримати,
Читати його і Христа пізнавати.

2006