Він ходив по громадах, він правди шукав у людей.
Чув духовні слова, але серце його не раділо.
Возносилась словесна любов до братів і сестер.
Його серце самотнє від холоду вже крижаніло.
Його очі благали тепла серед жарких словечок.
“Простягни руку, брате,” – кричав замерзаючий дух…
Скільки є серед нас отаких напівмертвих овечок,
Чом осліпли ми з вами? Чому притупився наш слух?
Ми возносим себе. Ми за словом не бачимо болю.
Ми сприймаєм образливо Боже картання братів.
То ж благаю! Шукаймо чинити Святу Божу волю.
Піднімаймо нужденних живою любов’ю в Христі.
Амінь.