Напевне, це не кожен зрозуміє...
Бувають миті у житті,
Коли так серце трепетно радіє,
Що сльози ллються у тиші...

Коли прийшов ти до Ісуса свого,
І розказав Йому усе, як є,
І серцем прихилився так до Нього,
Й відчув, що по щоці сльоза тече.

Ти розумієш, що Він не осудить,
Хоч би яким тяжким не був твій гріх,
Він вислухає, ніжно приголубить,
А ти присядеш біля Його ніг.

І слів не треба, бо вони тут зайві,
Лиш зазирнеш углиб Його очей,
І прочитаєш: "О, якби лиш знав ти,
Як Я люблю тебе й усіх людей."

В такі хвилини важко зрозуміти:
За що мене, Ісусе, любиш Ти?
За це Тобі чим можу відплатити,
За доброту, даровану в житті?

І лиш сльоза, що очі заповняє,
Розкаже про подяку всю Тобі,
Розкаже те, як серце все бажає
Присутності Твоєї у душі.

З Ісусом зустріч неможливо описати,
Немає слів таких ще на землі.
Лише сльоза те може передати:
Той трепіт серця, і той стан душі...