Як гарно стало вже довкола:
Багрянцем вбралася земля,
Жовтіє ліс на видноколі,
Чорніє зорана рілля.

Мережить осінь стежку листям,
А потім, в парі з вітерцем,
Кружляє у танку барвистім
І котить хвильки озерцем.

Синіє небо. Чисте-чисте.
День теплий, сонячний такий,
Убравсь в калинове намисто
І бриль від квітів запашний.

Іду зі школи і радію:
Як гарно Бог усе створив!
Ну хто, скажіть, іще зуміє
Подарувати стільки див?