Тихо стеле туман
затужавілий день.
Cніг усюди розтав,
вже зима відійде.
У сплетінні гілок
найскладніший узор.
безліч нових думок
зав’язались вузлом.
Це весна виклика
почуття особливі.
подивлюся зблизька
ми незвично мінливі.
це туман засірів,
мене вводить в оману.
я не та що була,
чи я іншою стану?
хто пізнає себе,
Проведе якісь межі,
Свою суть обійме ,
Найскладніше відстежить?
Досконалий лиш Бог.
Ми ж зернинки творіння
А думки це - стрибок
У Його проведіння.


хто змінить свою сутність?