Чому Ісус Христос родився в стайні,
Чому не вибрав розкоші палаців?
Він Вічний Бог, Він Перший і Останній,
Й Собі убогі ясла передбачив.

В домах для Нього не знайшлося місця,
Байдужі люди зачиняли двері,
Та не домів, бо гріх уже розрісся
Й заполонив людських сердець оселі.

Здригнувся Всесвіт, темрява злякалась,
Почувши крик народженого Світла.
Напевно, мати втомлено всміхалась
І Йосип пригортав Дитя привітно.

Ісус зростав, але не в царськім домі,
Не як вельможа у розкішних шатах.
Йому хвороби й біль були знайомі,
І як людина мусів працювати.

Із Того, Хто добро приніс на землю,
Лукаві люди злісно насміхались.
Любов Того, Хто мир давав нужденним,
В сльозах на грішну землю виливалась.

Христос став другом для багатих й вбогих,
Він лив бальзам в глибокі серця рани.
І стільки дав тепла і допомоги
Нещасним людям, стомленим гріхами.

Земля віддячила, забивши цвяхи
В пречисті руки Господа Месії.
Земля злякалась невимовним страхом –
Розпались скелі, небо потемніло.

Чому Ісус Христос лежав у яслах,
Прийшов у світ, щоб послужити людям,
Не вибрав слави у земних палацах?
Тому що Він нас дуже сильно любить.

Бог не людина і Він не бажає
Дарів багатих, блиску від каміння.
На кожне серце з милістю чекає,
Щоб навернулось до Творця творіння.