Просили діти у Христа

Просили діти у Христа,
В сльозах в Небо дивились.
Щоб в день Христового Різдва,
Послав їм хліб—молились.

З дитячих вуст летять слова,
Які осиротіли.
Ростила їх одна вдова,
Та Господа любили.

На ранок вставши на зорі,
Як там біля порогу,
Бачать корзину, А на ній,
Записка—«Вам від Бога».

І на колінах вся сім'я,
Ті діточки схилились.
Що в день Христового Різдва,
Їм Бог таку дав милість!

А по сусідству жив багач,
Він дуже здивувався.
Що Бог почув дитячий плач
І милістю озвався.

Тож Богу список написав,
Печаткою скріпив.
Щоб і йому дарунок дав,
В своїм чеканні жив:

Скарбничку щоб подвоїв їх,
Ще й в стайні ко́ней треба.
Дітей вдягнуть гарно своїх
Й дружину. Ось потреба.

На ранок на поріг біжить,
А там на жаль—порожньо.
Лиш згорнутий папір лежить,
Буркнув сусід—«Як можна?».

Відкрив папір, у руки взяв,
Його трусити стало:
«Господь багато тобі дав,
Невже це є так мало?

Позаздрив просто ти вдові,
Що їм Я відповів.
Ти хочеш долю їх собі,
Мене ти засмутив!».

Багач проснувся, побліднів,
В думках все не вкладалось.
Потім дружину розбудив:
–«Та що з тобою сталось?!».

І розказав сон, все,що в нім,
Які слова були.
Вони пішли в сирітський дім,
Дарунок занесли.

Велика є любов Христа,
Хіба є щось миліше?
Хай в день Христового Різдва,
Весь світ стане добрішим! Амінь

Автор Олена Шамрова;
Переклад Ангеліни Ющук