Нехай зоря зі Сходу вифлеємська
Для тебе буде як дороговказ
В заплутаних життєвих лабіринтах,
Світильник радості щоб не погас
У сутінках земної суєти,
В морозні дні поганського Різдва
Духовної зими і пустоти
Хай лиш зоря ця серце зігріва.
Вона веде туди, де вже немає смутку,
Де вічна радість серце звеселя,
Де можна все земне забути
Де Господа побачиш не здаля,
А близько-близько вже перед собою
У сяйві слави, діамантів блиск
А навкруги - одні святі юрбою.
Така духовна нагорода й зиск
Для тих, хто зірку бачить вифлеємську
І йде вперед за нею без вагань
Як цар, мудрець з небес вселенський
У Царство Боже звершених бажань,
Вершину мрій, здійснених сподівань,
Куди вартує прагнути в житті
Одна мета, що гідна сил всіх, знань -
Потрапити туди, де всі святі.