Знаєте,Світлано,для мене завжди Різдво було тією загадково-таємничою історією,яку збагнути ніколи не вистачить ні слів,ні думок,-тільки вдумаюсь і аж тремтіння проймає.Ну як можна збагнути, що Всесильний і Предвічний став малесеньким згорточком на руках у Марії? Залежав від її турботи і догляду, плакав і просив їсти,наче всі немовлята, відчував незручність мокрих пелюшок...А як збагнути почуття Божої матері біля хреста, вже,можливо злегка посивілої від усього,що випало на її нелегку долю?.Як осягнути усю таємницю Божественного плану спасіння людства? Думаю,на це нам буде дана Вічність. А за коментар - спасибі Вам.Для мене Ваша думка дуже цінна, хочеться жити і писати далі,і я мені так приємно зустрітися з Вами знову на сайті.
Знайома історія, а так ніжно й колоритно описана, що аж грає своїм новим світлом. Суміш ніжності з тривогою і фатальністю. Приємно читати і уявляти красу різдвяної ночі. І тривожно, бо ж знаємо що було далі. Для мене різдво ніколи не переставало бути таємницею. Як і все земне життя Христа..
Коментарі