БОГ З ТОБОЮ ЗАВЖДИ
(IС.41:10)

Коли серце стискає моє гiркий бiль і тривога,
I на душу вiтри налягають, і дме буревiй,
Я свiй зiр пiдiймаю у небо до вiчного Бога,
Й чую люблячий Батькiвський голос: "Не бiйся, лиш вiр.

Я з тобою завжди, Я з тобою, дитино,усюди.
Вiд скорбот, зрозумiй, Я не можу звiльнити тебе,
Та в скорботах Я помiч подам, поруч буду,
I рука Моя сльози з очей твоiх нiжно зiтре.

Я тебе проведу крiзь палючий вогонь і крiзь води,
I як будеш долиною смертної тiнi iти,
Я з тобою і там, iз низин пiдiйму на висоти,
Щоб прславив Мене й далi йшов до святої мети.

У хвилину важку подивись на Голгофськi страждання,
Де пiд сонцем палючим Я в муках тяжких помирав:
На шматочки розiрване тiло, крапля Кровi остання…
Тож подумай про це, щоби ти не знемiг й не упав.

Нехай серце твое не полонить тривога й печалi,
Щоб навчився радiти й приймати з подякою все.
Знай, що в небi святому тебе нагорода чекає,
Ми з тобою зустрiнемось там вже лицем у лице.

Я з тобою навiки й нiколи тебе не покину,
На стежинi вузькiй потiшатиму Духом Святим,
Лиш у серцi своєму зумiй зберегти Менi вiрнiсть,
Щоб в небеснi оселi ти мiг переможно ввiйти".

"Я з тобою завжди…" -цi слова менi в серце запали
Й на дорозi земнiй, як скорбота прийде у життя,
Поможи, мiй Господь, завжди слово оце памятати,
Щоби вiрнiй лишитись одному Тобi до кiнця.