Боже, як Тебе насправді полюбити?
Коли Тебе не бачим, й так важко уявити,
Який Ти, і де знаходиться Твій дім,
Що зарас відчуваєш у серці Своїм?

Все наше життя Ти знаєш, Ти бачиш,
Наші гріхи, чи насправді пробачиш?
Коли буває, що повільно згораєм,
Коли, найперше, Тебе,ми не обираєм.

Боже, як же всім серцем Тебе полюбити?
Щоб кожного дня Тобі лиш служити,
Спішити до Тебе, як до Батька дитина,
Щоб міцно пригорнутись, як сиротина.

Відкрити Тобі, життєві розчарування,
Весь біль, весь смуток, усі переживання,
Під сильним покровом Твоїм заховатись,
Щоб земним шляхом йти, не боятись.

Господи, як полюбити Тебе всією душею?
Щоб не захоплюватись цією землею,
Думками у небо летіти, мов птах,
Бажати зустрітись з Тобою, там, в небесах.

В Твої ласкаві, ніжні очі заглянути,
Рани від цвяхів на дотик відчути,
Осягнути всю велич безмірної любові,
Коли за нас Ти боровся, до крові.

Боже, як Тебе полюбити розумом своїм?
Щоб постійно пробувати в Слові Твоїм,
Добро від зла уміть відрізняти,
Щоб правду й смирення шуката.

Щоб боятись Тебе й мати Твій страх,
Пам'ятати, що людина - то прах,
Лише Одному Тобі вся влада належить,
Від Слова Твого, весь Всесвіт залежить.

Господи, як полюбити Тебе з цілої сили?
Щоб вірними бути, до самої могили,
Надії триматись, й для інших нести -
Спасіння, яке можеш дати лиш Ти.

Навчитись, як Ти, людей любити,
Благословляти, підтримувати, не судити,
Щоб нам не обманювати самих же себе,
Бо коли не любимо ближніх, то не любим Тебе.

Святим Духом наповни, згадай, покажи,
Щирі почуття в наше серце вложи,
Щоб Тебе, Боже, насправді любити!
Тебе чекати, в Тобі радіти, Тобою жити.!