Догодити Богу, як Єнох

Жив на світі праведний Єно́х,
Той, кого за віру й благочестя,
Переніс живим до себе Бог,
Не побачив цей угодник смерті.

Але нам, від неї не втекти,
Не потрапити живими в Небо,
Тут хоча би душу зберегти,
Від шеолу врятувати се́бе.

А для цього благочестю нам,
У Єноха, варто би повчитись,
Бо він кожен ранок починав,
Думкою, як Богу догодити.

Тільки не кажíмо, що і ми,
День тако́ж з молитви починаєм,
Бо ми добре знаємо самі,
Те, за що ми Бога в них прохаєм.

- Захисти, помилуй, збережи,
дай, пішли, пробач наші провини,
В справах нам, мирських допоможи -
В більшості, таке до неба лине.

Але не свого́ Енох шукав,
Бо в той час, здійняли люди слово
на Творця, і він їх викривав,
Захищав святе ім’я Єгови.

Прорікав, що скоро вчинить суд
Бог, за вчинки і слова огидні,
Що Господь і ангели вже йдуть,
Стратити безбожників і грішних. *

І пророцтва всі його збулись -
в дні потопу зникли під водою
всі безбожні, і лише спаслись
рідні з правнуком Єноха, Ноєм.

А потоп, прообраз є того́,
Що Господь понищить землю вдруге,
Тільки не вода, а вже вогонь,
Суд над грішними чинити буде.

І нам треба рятувати тих,
Хто без віри йде в вогні горіти,
А якщо їх зможемо спасти,
То цим Богу будемо годити.

І хоча спасенні ми в Христі,
Але і в старому Заповіті,
Приклади ми можемо знайти,
Як угодне Господу зробити.

І я часто так молюсь : Отець,
Дай нам віри їхньої хоч трохи,
Щоб в житті тримати за взірець,
Авраама, Ноя, чи Єноха.

* Юди 14-15

Рибаков Віктор м. Луцьк