Бува Господь перечеркне нам плани І замість наших райдужних думок Поперед нас скорбот стіною стане Щоб ми смирення вивчили урок ...
А ми той жест підчас не розумієм Чому в нас негаразди , тіснота В житті - пустелі , знову злії змії ... І зір наш губить в просторі Христа
В нас розпач , в боротьбі такій здаємся І сил нема вхопитись за хреста Життя сумне , ми стогнем не сміємся Немає з нами Господа Христа ...
Та Бог Отець про душі наші дбає В скорбот долину тихо заведе Й лице своє у тінь від нас сховає Та милість не схова від нас про те …
Нас вчить , щоби не клали ми надію На міць свою і праведнісь свою Дає наказ Він вітру - суховію Спалить до тла міражну в нас мету
Й горять мов в полум’ї далекі наші плани Немовби зупинився день для нас, і час І ми бальзаму просимо на наші рани І щоб в скорботний час Він не залишив нас
Бо хто ж ми без Нього , ми наче вітром гнані Дощами вплескані в колючую стерню А з Ним живі - й над вечір , й на світанні Якщо вберемось в Господа броню
Коли своє ми Я залишим на узбіччі І зрікшись себе все довіримо Христу Щасливий день побачать наші вічі І день вчорашній й його марноту
Сумний день знову радісним нам стане Вечірній сум розвіє ранок в нас І гіркота життя немов туман розтане Під сонечком ясним в ранковий час
Легкою стане знову нам дорога Відкриється краса святих Небес І буде славити душа Живого Бога Того що помирав і Того що воскрес ! Серпень 2024