Я не хотів би вітер в спину, Якщо наступний крок – стіна, Летіти вихром, склавши крила, Летіти в яму, що без дна. Хотів би знати волю Божу, Коли не відаю, як жити, Коли до неба очі звожу, Життя коли моє розбите. Хотів би серце плитяне, Щоб з нього йшла вода жива, Щоб всяк, хто воду цю зіп’є, Сказав завітнії слова: «Відкинь мій гріх Господь Святий, Візьми мене, який я є, Чи ж годен я щоб Ти простив? Та хто ж розбите ще складе. Візьми зруйнованого світом, Фундамент новий заклади, Наповни серце новим змістом , Свій камінь в стіну поклади».