ХРИСТОС НАС ПРАВОМ НАДІЛИВ
 
Христос своє нам Слово залишив
Щоби життя своє, звірять по Ньому
Щоб не своєю мудрістю всяк жив
Стежинку в небо, стелячи додому.

Він нас по милості, дітьми назвав
Всіх що синівство вспадкували
Дитині кожній, Сам дари роздав
Для користі, щоб іншим слугували.

Яке то щастя, буть Його дитям
На раменах своїх, Його ім’я носити
Не підкорившись тліючим страстям
В житті не тліти - повноцінно жити.

Яка то радість, спілкуватись з Ним
З Творцем світів, як з батьком розмовляти
Все що пішле, задовольнятись тим
Спокійно працювать, вставать, лягати.

Дитя Він кожне, правом наділив
Людськіі душі, від гріха спасати
Життям своїм, нам приклад залишив
За Істину страдать і помирати.

Яка то втіха, вірити і знать
Що в тлінні, не залишить Він дитину
Тому не страшно, жить і помирать
Бо Він надав таке це право сину.