Піднімаю я руки до Бога
І вдивляюсь в небесну блакить...
Розривається серце в тривозі,
За Вкраїну рідненьку болить!

-Земле рідна! Країно кохана!
О, чому ж ти ридаєш в цей день!?
-О, дитино моя, ти б лиш знала,
Як страждаю за своїх дітей!

Мої діти до Бога не линуть
І шукають пригод по світах.
Я в молитві схиляю коліна,
Сльози гірко течуть по губах.

Я бажаю їм зустрічі з Богом,
Та не всі розуміють мій плач...
Я їх мати, вони ж всі сироти,
Бо без Бога, їх доля - палач!