Як легко в час тріумфу прославляти Бога,
Коли в житті все добре, радісно тобі,
Коли в усіх ділах простелена дорога,
По котрій ти ідеш до певної мети.

Та знову у житті нещадний біль з’явився,
Що спокій їсть, немов метал іржа.
Отруйним він плющем навкруг душі обплівся,
Все намагаючись посіяти там жах.

Якщо, зборовши біль й відкинувши тривогу,
Ти славиш Господа усім своїм єством,
То маєш знати, це – вже перемога
Над страхом, розпачем, а значить – над гріхом.

Біль залишається, він зразу не минеться,
Та ятрить він не дух, а поглинає плоть.
Бо біль не може зранити те серце,
В якому вірою живе Святий Господь.