Прошу, молю, благаю Тебе, мій Спаситель,
Покаяння в сльозах дай сьогодні народові Ти.
Знаєш Ти, мій Господь, як народ Твій, увесь у темряві,
Йде широким шляхом у погибельний рів назавжди.

Пастирі, яким Ти на землі дав служіння для Тебе,
Не пасуть свого стада, пасуть не овець, а себе.
І не бачать того, що ділами себе прославляють,
І ділами своїми не хочуть прославить Тебе.

Хто з них знає, де вівця Твоя, Боже, блукає?
Хто з них знає, де без хліба живе сирота?
Чи ж то знають вони, як ті хворі овечки страждають?
Хто з них знає, чи має сьогодні що їсти вдова?

Нащо знати їм те, в них сьогодні є інші турботи:
Будувати, співати, приводити всіх до Христа,
Щоб побільше прийшло тих заблудлих овець до Ісуса,
Щоб побільше наповнилась нині церковна казна.

А ті бідні овечки, що себе довіряють у руки
Пастирів, як вовків, що скубуть тих овець з усіх боків,
Скаламутили воду, зелену траву потоптали,
Не збираються того чинити, що Господь їм усім заповів.

Дай, мій Боже, усім пастирам розуміння
Твого Слова Святого, що у Біблії нам всім дав Ти.
Дай побожність їм всім і страх Божий у серце всели їм,
Дай Ти мудрості їм, милосердям їх серце сповни.

Прошу я Тебе, Господа-Спаса, сьогодні.
Ти паси нас, заблудлих овець своїх, Сам.
І всім вівцям отим, що почули Твій голос й вернулись,
Дай довіритись тільки Твоїм Святим Божим Словам.