Коли дивлюсь на Твоє небо,
Яке Ти з зір й води зіткав,
Тоді так хочеться до Тебе,
Й німіють стомлені уста.

Коли дивлюсь на небо чисте, -
Безмежну синь, потік краси,
З"являється печаль врочиста
Й сльозинки схожі до роси.

Потік надії душу гріє,
І я стаю навік Твоя,
І тишу у душі не сміє
Порушити Твоя земля.