ТИ ПРИХОДИШ ДО МЕНЕ...


Ти приходиш до мене у тихому віянні вітру,
І єство все моє наповняється Духом святим.
Водночас можу плакати і, як дитина, радіти,
І для Тебе подяку у щирій молитві нести.

Ти приходиш,-- і серце любовю стає враз багате,
І немов у посудину щедро вливаєш Свій дар,
І здається, -- тоді увесь світ я змогла б обійняти,
Всіх прощати й любити, як Ти в Своім Слові сказав.

Ти втішаєш, Господь, у скорботах і переживаннях,
Так, як Батько, ведеш крізь спокуси у небо святе.
Часом важко буває прийняти Твоє покарання,
Але цим Ти свідкуєш, що любиш безмірно мене.

Ти приходиш ... Мій Боже, та часом не так все буває:
У щоденних турботах не бачу Твій Образ Святий,
І коли я за тілом живу, дух в мені знемагає,
Хрест, що даний Тобою, так важко тоді вже нести.

Коли довго, Господь, я з Тобою не маю єднання,
Ти приходиш у бурях життєвих, в палючім вогні...
І відчувши Твій дотик, до Тебе біжу з покаянням.
О, як добре, Господь, що приймаєш в обійми Своі!

А з обіймів Твоіх вже ніхто неспроможний забрати,
Бо за душу мою Ти велику ціну заплатив.
Поможи мені, Господи, завжди в Тобі пробувати,
Й бути вдячній за те, що провини моі Ти простив.

Ти приходь, Боже мій, я чекаю тієі хвилини,
Коли Дух Твій Святий наповнятиме душу мою,
І почую Твій голос: “ Не бійсь, Я з тобою, дитино,
Крізь спокуси життєві до неба тебе доведу”.

О, як легко тоді знов іти по стежині вузенькій!
Коли навіть спіткнусь, Ти з любовю мене підіймеш.
Хай вуста не мовчать, і співає для Тебе серденько,
І чекає душа, коли в Царство до Себе візьмеш.