Тяжіє смерть над нами покаранням,
Наше життя - це тільки спроба жити,
Як школа, як уній навчання,
Без Бога де немає що робити.

"Володар миру" – смішно, навіть грішно,
Мене назвали у народження хвилину
І ворог душ людських сказав зловтішно:
«Бери,- весь світ тобі під ноги кину.»

І кинув, так що брати сил не стало,
І скласти нікуди, як і роздати що,
Весь час, здавалось, щастя бракувало,
А щастя й мир чекали під хрестом.

Та я ж не володію навіть миром
В душі своїй без Бога, без підказок,
То бунтував я, то змирявся щиро,
До перемог в погоні від поразок.

Мене то пестила, то дратувала доля ,
Скоріше в пошуках ваги був, а не щастя,
Бо щастя в нетах часу то неволя,
А де неволя там воістину прокляття.

Тому й життя моє - це тільки спроба жити,
Коли вже дав Бог народитися в цім світі,
Не підкупитися б на марну дику ситість,
Душею тільки б в ньому не змарніти.

З вузької стежки не піти на шлях широкий ,
Не проміняти б вічність на всього лиш пар,
Щоб не лишитись при пустій дорозі збоку,
Згубивши душу - найдорожчий скарб.