***
Зерно, що впало край дороги
За мить підніме сатана
Внесе до своєї  барлоги
І того плоду вже нема.
Так само те зерно, що впало
На каменистий, сухий грунт
Теж плоду доброго не дало.
Ще між людьми існує бунт.
Ще інші, сіяні між терна -
Це ті, що чули слово,
Але віддача їх мізерна -
Немає плоду знову.
Останні в добру землю впали
І в сотню раз принесли плід -
Старання марно не пропали,
Хоч на чолі з’явився піт.
Цю притчу слухали усі -
Хто мав і голову, і вуха, 
Але доступно стало всім,
Святого хто приймає Духа.