«Тоді Він устав, і вітрові заборонив, і до моря сказав: Мовчи, перестань!» І стих вітер, і тиша велика настала...» Марка 4:39

Коли, налякана бурхливим неспокійним морем,
Яке ще можна порівняти із життям,
Побачу шторм, котрий ще називають горем, -
Нехай довірюсь повністю Твоїм рукам.
Буває, бачу хвилі і здається,
Що вже тону, не маю власних сил,
І захлинаюся, в той час, як хтось сміється,
Немов зникає світло всіх земних світил.
Але я знаю, що коли в житті неспокій
Й буває тяжко людям-морякам,
Я не потону в крижаній воді глибокій,
Якщо довірюсь повністю Твоїм рукам.

Сподобалось

16