Болить душа нестерпно,
Кричить, благає вийти з тіла
від болю корчиться, ридає
шукає виходу, а його немає.

Одна надія є на Бога, хоча
Що він про мене скаже,
Його не згадував давно,
Напевно і забувся Він про мене.

О, як хочеться мені,
Відчути Його знов,
Руки що душу стомлену, побиту
Візьмуть і притиснуть до Своїх грудей.

Де знов відчує спокій, мир
Любов що ллється
Живить і лікує
І наповняє душу.

На жаль, по волі я своїй живу
Його не слухаю, роблю як заманеться.
О, Бог, почуй мене,прийди!
Роби що хоч, аби душа так не боліла.

Господи, більш так не можу жить
Очисть, омий, смиряюсь перед Тобою
І в мирі я з Тобою хочу відпочить.
Бо більш не можу....

А Бог нікуди не відходив
І не полишав мене, чекав,
Щоб я Його покликав
Дозволив пригорнути, до люблячих грудей.