Час проходить роботу ми маєм,
І не часто дітей обіймаєм,
І не часто дружину цілуєм.
- Рідна,мила давай поговорим!

Час проходить турботи життєві
не дають нам приблизитись ближче до Бога.
І сьогодні ми так і не встигли розпочати із Богом розмову.

Час проходить ми хочем щось краще.
Все біжимо за більшим багатшим.
Час проходить ми ставимо цілі.
Добавляючи в розумі щасття.

Дім сімя все на задньому плані.
Нас робота чекає із самого рання.

Час летить і робота минає.
Та не бачить людина,що щасття втрачає.
Скільки є і багатих й заможніх.
Тих що в розкошах завжди живуть.
Та вони поміняли б за краще.
Радість мати в своєму дому.

Ми біжимо і думаєм,то все на краще.
Утрачаєм при цьому всіх рідних, близьких.
Бо за нашим гонінням за щасттям.
Забуваємо Бога повік.

Ми говорим що все це для Нього!
І для для різного роду добра.
Та дитина питає де тато чи мама.
Бо для неї важливі не просто слова.

Працювати чудово!
Так навчає нас Слово!
Так робили всі Божі Святі.
Час утратить погано не пізнавши одного.
Що життя - це не просто погоня за кращим.
Що життя - це ліси це незримі поля.
Час проведений разом це теж є життя.
Радість в серці від прожитих днів це життя.
Піклувати не тільки в фінансах - життя!

Схаменіться всі люди погляньте навколо.
Час пливе і прходить життя!
Розтавляйте ви плани свої впорядково.
І присвячуйте час для щасття!

Все це просто немає нічого складного.
В тім щоб час разом з Богом,з сімєю провести.
Бо життя це стосунки і не випадково.
Бог нам дав наших рідних щоб мати розмови
щоб мати щасливі моменти в житті.

Ми біжим і втрачаємо поруч щось цінне!
Це наш час який вже не повернеш.
І коли ми постанем перед білим престолом
Що ми скажем?
Як розпорядилися тим що нам дано було Богом!
Яке знайдем тоді ми потішливе слово?!
---Аліна Павловець----