“Прийде Син Людський у славі Отця
Свого з ангелами Своїми і тоді віддасть
кожному по ділам його” (Мат. 16,27).

Належить людині, чи хочеш, чи ні,
Колись помирати на грішній землі.
Така наша доля, такий наш наділ!
І це не залежно від зроблених діл.

Вмирають вельможі, вмирають пани,
Вмирають їх рідні, вмирають сини.
Усі повертаються знову у прах:
Могила і морок, темрява і жах!

Будуєш, стараєшся, мрієш завжди,
А сам і не знаєш, крокуєш куди.
Радієш, смієшся, надієшся. Ну?
А врешті, звичайно, надбаєш труну.

Прокляття собі увесь світ заробив,
Коли ще Адам на початку згрішив.
Отож помирає тепер увесь люд
І має на Божий дістатися суд.

І кожен свій вирок отримає там,
Усі по заслугам, усі по ділам!
Хто добре творив, піде в вічне життя,
А грішні не матимуть вже майбуття.

Сьогодні вирішуй, сьогодні спіши
І грішні діла назавжди залиши,
Щоб бути оправданим там на суді
І завжди радіти у вічнім житті!
* * *