Мій друже, де твоя молитва?
Чому мовчиш ти перед Господом своїм?
Чому душа твоя сьогодні стихла?
Невже нема чого сказати їй?

Лиш тільки прихилив коліна,
Прошепотів щось Богові і... все...
Немає слів, стоїш, мов та билина,
А Богу як дивитися на це?

Ти став перед лице Творця Святого,
Невже для Себе не почує Він хвали?
Чому ти не прославиш Бога свого?
Чому жива вода не ллється із душі?

Чому стоїш ти, голову схиливши,
І не вустами, серцем Бога не гукнеш?
Чом не розкажеш все, сльозами біль омивши,
Як ти проводиш час і як живеш?

Вогонь святий на жертовнику гасне,
Це той вогонь, що Бог подарував тобі.
Чому ж те полум’я горить уже не ясно?
Чому немає сили Дух Святий?

Невже нема за що подяку скласти Богу?
Невже Він чимось обділив тебе?
За тебе вмер, пішов Сам на Голгофу,
За гріх твій там віддав Себе.

Невже тобі байдужа доля інших?
О, скільки горя ворог нам несе!
Ти серцем помолися Богу ввишніх
За ближніх всіх, хто в труднощах живе.

Поглянь, колосся вже дозріло...
На Божий лан хто піде нині жать?
Нива стоїть... На сонці побіліла,
Не дозволяй же ворогу той хліб збирать.

Молитвою почни ти небо турбувати,
Бо скільки ще людей не прийняли Христа!
Не можна духом нині загасати,
Бо церква Божа має буть жива.

Молитву в тубу ворог забирає,
Пильнуй, бо викреслить її з твого життя.
Сьогодні Дух Святий тебе питає:
"Дитя Моє, молитва де твоя?.."