Стікала кров до грішної землі,
Душа Господня обпалила хрест.
Тонули очі в болісній імлі,
А смерть кидала свій прощальний жест.

Вже Іісусу важко дихати,
Все тіло сковують судоми...
Мабуть вже час гріху затихнути
Від Божої німої втоми.

Кров холоне... Відмирає серце...
У Господа тремтять сухі вуста -
На ніжнім, нам невідомім герці,
Звучить молитва щира і проста.

І ось останнє слово і амінь,
Смерть опустила Іісусу скроні...
На землю грішну падає лиш тінь,
Що в неї нами пробиті долоні.

За нас, за нас, за нас, лише за нас
Його життя понівичила смерть.
У цім Євангліє нема прикрас,
Лиш істина, що похитнула твердь.

Хоч і помер, але Ісус воскрес.
Хоч вбитий був людьми, але найбільше
За нас болить душа і кличе до небес,
В святеє місце, від зірок яніше...