Коли твоя дорога видається тобі занадто важкою,
коли серце в тривозі,
коли випробування приноситъ багато болю -
"Іди за Мною"...

Коли тобі сумно і гірко на душі,
коли печаль огорнула тебе,
коли не твої вуста, а серце і сльози говорятъ з Богом -
"Іди за Мною"...

Коли зустрічаєш випробування,
коли здається, що немає сили боротися і рухатися вперед,
коли в кожен крок вкладаєш всі свої зусилля,
коли залишки віри розбиваютъся при падінні, -
"Іди за Мною"...

Коли в серці пустота і втома,
коли ти не в змозі зрозуміти, що коїтъся в тобі,
коли сумніви і безпечність заволодіваютъ тобою, -
"Іди за Мною"...

Коли на своєму шляху зриваєш квіти радості,
коли очі сяють від щастя,
коли любов'ю обіймаєш весь світ, -
"Іди за Мною"...

Коли ти на роздоріжжі,
коли стикаєшся з вибором,
коли зважуєш усе,
коли не знаєш, як вчинити,
просто "Піди за Мною"...
"Іди за Мною, і Я подарую тобі Небо"...

Пустеля...
Ідеш по розпеченому піску босоніж.
Кожен крок - це вся твоя сила, рішучістъ і відвага...
Гарячий пісок вогнем обпалює ступні.

Ти втомився...
Руки тяжко обвисли,
лице обпалене сонцем і сухим пустелъним вітром...
В очах крім живого вогнику надії не лишилося нічого,
ця тяжка дорога забрала все...
Піщані бурі, здіймаючись, застилають взір, збивають зі шляху...
Ти не бачиш напрямку, втрачаєш орієнтир...
Але йдеш.

Навколо немає нікого і нічого...
Лише безкрає жовтогаряче море...
Тебе томитъ спрага.
Щось підказує: перепочинь.
Але ти, відмахнувшись від цієї думки, продовжуєш свій шлях,
ти розумієш, що ця зупинка буде фатальною,
це означатиме крах твоїм зусиллям, прагненням і старанням.
Тому ти ідеш...

Знесилений, зранений, зболений, але ще живий!
Живий, бо в серці є віра, яка показала тобі вічністъ.
Живий, бо зрікся себе, бо власне життя порахував за ніщо,
бо більше за себе полюбив Ісуса...

Ти ідеш...
Уже недалеко...
Лишилося ще трішки...
Ось там за гарячими пісками буде кінець...
Головне - дійти до Неба...