Бажаю Я тебе навчати,
Народе Мій, Духом Святим,
Щоб ти завжди міг розпізнати
Де Я говорю, а де ні.
Тому смирися і признайся,
Де неправим іще є ти,
Скоріш прийди і не вагайся
До каяття від суєти.
Бо є науки не Господні,
Бо є слова марні, пусті
Й підступні духи взяли в уділ
Серця тих, хто не був Моїм.
А ти учися лиш у Мене,
Покірним будь завжди Отцю,
Як Я ніколи не перечив,
А виповняв волю благу.
Якщо ж питання та сумніви
І боротьба думок в тобі,
Тоді бажаю твою віру
Зміцнити Духом Всеблагим.
То ж не вагаючись схилися
І сили попроси в Отця,
А Він проллє в твою криницю
Із благодаті джерела.
Тоді підеш ти переможно,
Бо сила зміцниться в тобі
І зазвучить псалом любові,
Й не буде в серці пустоти.
Хто ж не смиряється - бундючний
І нерозумний є такий,
У своїй волі заблукав він
І родить лиш гнилі плоди.
Та ти, народе, не смутись тим,
А твердо в правді завжди стій
Мені всеціло покорившись,
Іди до славної мети.
Бо більше ще хочу відкрити
І врозумити хочу Сам,
Тримай відкритим Мені серце
І Я засяю світлом там.
Бо Наречена ти й кохана,
Всім Духом Я тебе люблю
Й Моєму Духу ти жадана,
Тож оціни любов Мою,
Яку в словах цих проявляю,
Від зла застерігаючи,
Щоби зустрітися на хмарах
Й з тобою пробувать завжди.
Поділитися: