Усі кудись спішать, щось доганяють.
Час біжить, немов скажений пес.
Зупиняться лише для того, що чекають,
Щоб знову розпочать шалений крос.

Спливає рік за роком непомітно,
А там, дивись, й століття вже пройшло.
Зима міняє осінь, весну – літо
Й минулих поколінь мов не було.

Людино! Зупинись! Не мчи невпинно.
Оглянься: навкруги прекрасний світ.
Безцінна кожна мить, кожна хвилина,
І не замінить її сотня літ.

Живеш ти саме зараз, тут, сьогодні.
Не вчора, це пройшло вже в небуття.
І те, що було вчора, вже немодно.
Вже інші цінності, інше життя.

А завтра? Де воно? Це як примара.
Не знаєш, що зустрінеш через мить.
Лиш справжня ця хвилина, саме зараз.
Стій, зупинись, нема куди спішить.