Ще б пак, напищені гламури,

нам би рости ще і рости

з висот науки і культури

до хутірської простоти.



Нам би повчитися в дітей

пробачить, слова не сказавши,

теплом ділитися з очей

і вірить в Бога з вершин вдачі.



В щоденних прикрощах звичайних

нам би навчитися терпіти,

за гріх бо ми відповідальні,

бо хрест і плуг - це наші діти.



Нам би повчитися в Христа,

побути поряд з Ним в той вечір,

як тіло рвали й кров текла,

і людський гріх лягав на плечі.



Нам би покластися на Бога,

то й хрест від плуга став би легшим,

а Він не кине раба Свого,

піддержить всоте, ніби вперше.