Коли прийшов у це життя -
Всього боїшся, ніщо не знаєш.
"Чого мені пізнати від буття???",-
Себе у подумках питаєш.
Сам ти не впораєшся, не зумієш,
Яким би дужим ти не був,
Та пам'ятай про істину Господню -
Ісус тебе ще не забув.
І Він щодня тебе чекає,
Зове тебе на кожному шляху,
Він тебе любить, навертає,
Відкрий скоріше серденько Йому!
А ти є грішник, тягар несеш,
Гріх за гріхом, лиш беззаконня.
Господь святий тебе веде,
Йому не був ти постороннім.
Ти зможеш жити й не грішити!
Ти все життя своє грішив!
І не зглянешся, як побачиш,
Що твій Ісус тебе простив.
Живи, людино! Озирнися!
Що Бог для тебе сотворив?!
Тоді ти справді зрозумієш,
Що Він тебе завжди любив.
Жовтогаряче сонце, блакитне небо -
Тобі усе подарував!!!
І те, що цінувати треба,
Ти змалечку ще знав.
Тебе ще не було на світі,
Як Він тебе вже полюбив!
Він порох взяв з чорного ґрунту
Й руками білими тебе зліпив.
Він так старався зробить тіло,
Щоб потім з нього було діло.
І Він зробив, тебе створив!
Хоча Він знав, що грішним будеш,
Творця-Отця свого забудеш,
Забудеш все, що Бог зробив,
Створив весь світ і полюбив.
Господь наш знав, що проклянеш,
Що на Голгофському Христі розпнеш.
Невже від Бога праведного ти підеш?
Там гріх, диявол, пекло...
Що там ти доброго знайдеш???
А у Ісусових руках так тепло!
Бог милостивий до людей,
Отець небесний любить всіх дітей!