Коли ти дивишся в блакитні очі неба, Коли ти подихом своїм торкаєш вітер, Коли вдихаєш надвечірню ніжність квітів: Згадай про Того, Хто це все створив для тебе.
Коли ти слухаєш мелодію світанку, Ранкову свіжість п’єш вустами, ясно-синю: Подякуй Господу - схили свої коліна, За цю можливість відчувати подих ранку.
Коли широко й рівно шлях твій пролягає Серед чудових видів Божого творіння; Послухай серце і спитай своє сумління: За що тебе Святий Господь благословляє?
Для чого ти живеш у цьому світі білім? Навіщо ця краса земна навколо тебе? Щоб ти задовольняв лише свої потреби? І щоб безцільно марнував свій час і сили?
Чим Господу віддячив ти за Його милість, За те що маєш ти чудовий дар – спасіння. За те що Божий Син в покорі і смирінні Віддав життя щоб двері в рай тобі відкрились?
Коли в молитві ти до Господа приходиш, Щоб дякувать Йому і, часто, щоб просити, Згадай: ти також маєш поклик в цьому світі - Любити й віддавати все, що тільки можеш,
Як віддавав Ісус. З відкритим щирим серцем. Світи, як сонця промінь, доки маєш сили. Христос в стражданнях дарував Свою нам милість, А ти в безпечному житті будь милосердним.
Ісус сказав: “Піклуйся про ближнього щоденно, Голодних накорми, дай спраглому напитись, Дай хліба для душі, навчи в любові жити. Що ближнім ти зробив, це ти зробив для Мене...”
Коли ти чуєш крик відчаю і безсилля; Коли ти бачиш очі, повні сліз і болю; Відчуй, чиясь душа, мов птаха, що в неволі З надією до тебе простягає крила.
Не залиши той поклик. Пригорни до себе Ту птаху. Душу ту зігрій теплом, любов’ю. Віддай шматочок свόго щастя і спокою, Хай і вона побачить блакитні очі неба!
Коментарі