В два напрямки іде життя, 
Ведеться відлік монотонно,
Двом лініям нема злиття -
Ідуть розмірено, синхронно.

Від перших тих марнотних днів
Повільно сиплються піщинки,
Їх безліч на прозорім дні,
Ідні побігли, як хвилинки.

І серце кожного тремтить,
Ми тут відкриті, ми відверті:
В годиннику з піску є мить
Народження й хвилина смерті,

Звістить про межі існування,
І зустріч з Богом провістить, 
Хоч для одних - це розставання,
Для інших світу новий лад.

Рука поверне час зворотом,
Які ми будемо тоді?
Минає час безповоротно,
Все сиплються піщинки ті.