"Спаси й помилуй",- це вже не про мене,
Бо я спасенний, я - Його дитя .
Це навіть не про вже померлих,
Які так не сказали в мить життя.
Спаси й помилуй,це про тих, хто поряд,
Кого Бог полюбив найбільше в світі,
І хто це не відчув, сховавши погляд,
Сховавши голову як страус, в гріха смітті.
Спаси й помилуй, це про тих хто сліпо
Ступив ногою у свою могилу,
А руки ще стискають горло світу,
Та смерті змій висмоктує з них силу.
Моє - це: "Не введи мене в спокусу,
Від думок збережи марних й лукавих,
Хай краще смерть з життям розлучить,
Ніж Господи вогонь святий Твій спалить.
Що смерті жало? Хрест моє спасіння,
Я бачу вірою: Ісус мене ще любить,
І воскресіння буде, й вознесіння,
Про вірного раба Він не забуде.
Моє- це поле, нива душ людських,
Яких дорогу пеленить туман ,
Сказати ледь живому між живих:
"Життя - це Бог, а смерть -обман."