Цей інтернат зовуть всі - «сиротинець»
Він для сиріт - і прихисток, і дім
Лиш дім – чужий, як і чужий гостинець
Закони лісу тут керують всім

В житті бувають люди злі і добрі
У нас отут, чомусь, були лиш злі
Шакали всі, і доносили Кобрі
Як епізод на всьому цьому тлі

Був тут наш Дід, ми всі його любили
Він нас любив, не поучав, не нив
Він добрим був, і ми в підвал ходили
І пили чай, і він із нами пив…

У ті часи, в котельні Діда Васі
Із липи чай, і в серці танув лід
Через роки, йдем на могилку Васі
Що вчив, як жити і любити слід

Хто перейшов через котельню Діда
Той у житті – правду й любов пізнав
«Він був святий!» в сльозах сказала Ліда
Він з Богом жив, кожен із нас це знав

Тепер я теж люблю і вірю в Бога
Слава Христу, що був там Дід Василь
Це він сказав –«Христос – твоя дорога»
От, що це знов…попала в око…сіль.