Цвіте гортензія. Яке розкішне слово!
Мов китиці розкішні на кущах –
Вони розквітли зараз по садах
Рожево, біло, синьо, фіалково.

Гортензія… Я вдумуюсь в слова
Й захоплююсь звучанням букв і звуків.
З них створюється слова зміст і слухом
Сприймаєм ми слова. Які дива!

Гортензія не скажеш про ромашку.
Ромашка - слово й квітка - простота,
Цвіте в полях, садова є й в містах.
Хто квітам ім’я дав, сказати важко.

Давав в Едемі імена Адам
Живій душі: худобі, птаству, звірям.
Звучало слово імені й лишилось
На всі часи. Воно відоме й нам.

Я вдумуюсь в слова. Я тішусь Словом –
Дарунком Божим , що зійшов з небес:
Ісус Христос, що в третій день воскрес
І є спасіння людського основа.

Звучали Ним промовлені слова.
О, то були не просто букви й звуки;
В них була сила від Святого Духа.
Христос почав сівбу, тепер - жнива.

Він мовив Слово до людського серця
І людське ім’я Своїм називав,
І Святим Духом силу Бог давав,
Що ім’я те повіки не зітреться.

Записані на небі імена.
Жнива землі – дописуються списки.
Як Божа милість до людей є близько!
Радію я, що моє ім’я там.

Радіють інші, бо над іменами
Своїх дітей пильнує Сам Творець.
Ми бачим – близький усьому кінець.
«Я до скінчення віку буду з вами!» -

Христос це слово мовив в початках,
Він береже нас Словом і у Слові.
Святий щодня освячується знову
І чинить правду, хто в Христа руках.

Гортензії ромашки дати ім’я –
Не буде мати сили слова зміст.
Йди до Христа – спасіння Він приніс!
До Нього клич – Він твоє ім’я змінить!

Велика Божа милість до людей.
Спіши - в жнивах дописуються списки!
Чекає Церква – Наречений близько.
А по садах гортензія цвіте…