Ти лиш поглянь, як гарно навкруги,
В які природа шати одягається,
Як величаються поля, сади, луги,
Як в цьому Ім'я Боже прославляється.

Ти подивись на всю красу небес,
На це шатро блакиті неосяжної.
Яких для тебе треба ще чудес,
Щоб ти пізнав глибінь любові справжньої?

Щоб ти повірив в те, що на хресті
За тебе кров із ран Христових капала,
Що перетерпів муки страшні ті,
Щоби твоя душа більше не плакала.

Він Сам подарував тобі життя
Духом Святим зі щедрістю напоєне.
Ти лиш прийди до Нього з каяттям
За все недобре, що тобою скоєне.

І Його сильна батьківська рука
Тебе пригорне з ніжністю великою,
Зітре всі сльози на твоїх щоках,
Зітре твій смуток і зітре печаль твою.

Скажи, які ще треба чудеса,
Щоб ти повірив у любов Спасителя,
Щоб неозорі чисті небеса
Для тебе більше не були закритими?

Ти зупинись. Подумай. Глянь кругом:
В усьому велич Божа проглядається.
І ти - найкраще твориво Його.
Чому ж тобою Він не прославляється?