В скрутні життя хвилини так болем перейма, Так серце стогне, стине. Так відчай притиска. Я знов лечу до Тебе, бо думка-грім жива. Всі прорива тканини. Їй відстань – не межа. Я знаю, Ти їх чуєш, мені допомога. Та тільки, я не вмію, Твої Думки читать. Зв’язок односторонній, від мене – до Тебе. О, як же серце мріє, відчуть, пізнать Тебе! Твої Думки читати, занурюватись в струм Твоєї Благодаті, відчуть Любові струм. Відчути Дух натхнення, де думки – вже діла. Де Полум’я Любові одвічно не згаса.