Вдовам

Вдивляється із сумом край вікна,
Давно вже чоловіка не чекає.
Давно змирилась з тим, що вже одна,
Та друга їй свого не вистачає.

О ,як багато їх, таких сестер,
Які самотньо «тягнуть свою лямку»
Як рідко ми говоримо про це,
Які важкі є вдовині ті рамки.

Тих діток піднімати без опори,
Ту саму, що в сім'ї батько дає.
Коли турбот не купа, просто—гори,
А сили бідній їй не достає.

Хто шкаф їй полагодити зуміє,
Поладити машинку треба теж.
І від питань цих серце вдови ниє,
Переживаєш за усе без меж.

В щирій молитві Господу приносить,
Бо тільки Він є Захист в кожнім дні.
Питання,плач, подяку, щось попросить,
Те,що не може висловіть рідні́.

І Бог завжди на поміч поспішає,
Бо Він є Батько усіх вдів й сиріт.
Навіть коли ніч темна наступає,
Почує й допоможе серед бід.

Послухайте вдову, вона розкаже,
Як бачила не раз безліч чудес.
Вона на Божу милість цим вам вкаже,
Як відбувався віри в ній процес.

Саме цим Бог її вчив довірятись,
Говорячи: «Я—Батько твій, Господь!
Хоч зло іще не раз буде ховатись,
Та Я зміцню твій дух і твою плоть».

Моліться далі вдови,тримайтесь в вірі,
За Руку,Яка милість знов подасть.
Вона вам в Вічності в великій мірі,
За шлях ваш пройдений, щедро віддасть.

Ви тільки вірність Спасу зберігайте,
Його шукайте, щоб не знемогти.
Зв'язок із Небесами теж тримайте,
А Бог поможе вам усе пройти. Амінь

Автор —Анна Вельк;
Переклад Ангеліни Ющук