Як хочеться жить, Погане забути. Всім все простить І звільненим бути.
Якщо будуть питати, Про справи, хочу не губитись. Бо вже багато літ виходило прикидатись І навіть з посмішкою кривою дивитись.
Та щастя тільки сниться, Воно десь там у фільмах, в друзів є. Хай спокій і мир у серці гнізди́ться, Бажає цьо́го так нутро моє.
О, якби ж то у мене в сім'ї, Були хороші відносини з дружиною, З дітьми, О, якби ж то і в церкві, На роботі та і в цілому з людьми. А конкретно ось саме з цією людиною... О,якби ж то з цією людиною, У мене відносини були...
Я би зміг перенести всі різні випробування, Всі труднощі, війну,біду—я все перенесу. Мені лиш би хороші відносини...
Спокій та мир в домі і в душі, А все інше—я перенесу. Мене так сильно ображають, Я це відчуваю. Ті відчуття мною керують І грішити мені дозволяють.
Так, я чував про Христа, Про Його жертву на хресті. Та у мене все так несправедливо, Не заслужив відносини такі...
Хотів,як краще, Я так старався, Я пробував, Я знов пропонував. Що тільки не діяв, не робив... Усе, даремно я старався І ось,все ж здався.
Покривати, любить перестав, Живу і мучусь, ніяк не можу у насолоді жить. В образі цій життя я проживав, Простити–сили у собі не мав.
Хоча сказав, що проти я нічого і не маю, Та самообман руйнує. Хотів взяти час, Бо кажуть,що«Час лікує».
І саме за цей час стільки всього назбиралось, Що не можу голову підняти. Чесно, важко навіть Богу помолитись І нема бажання Біблію читати, Десь там всередині...лиш пустота.
Хочу забути і сподіватись,що все прекрасно, Від думок місця не знаходжу, В основному в телефоні весь час проводжу.
Я не хочу так жить, Відчувати в собі нестачу, А що далі робити—не бачу. Відчуваю, як болить, Як мене не оцінили теж знаю, Як не прийняли, порад не дали І мені життя зіпсували, Зруйнували і далі пішли.
Коли зі мною так нечесно поступають, Любові немає до таких. І бажання покрити їх турботою немає. Я відчуваю, що ті відчуття керують мною І деколи мене від злості розриває.
Не можу я так, я втомився, Кожен конфлікт не раз згадаю... Все знову тону у цих емоціях, Відчуття жа́лю до себе маю. Себе так шкода, Нема слів, Ось що саме мною керує.
Так, це є не Бог і не Його Слово, А емоції, відчуття і весь стан мій, Що тяготить мене в душі моїй.
Та Слово Боже каже нам, Що Бог творить суд, правду всім скривдженим серцям. Якщо Йому ми дозволяєм, А не самі все по місцям розставляєм.
Так, вихід є, Та відключи всі злі відчуття, Забудь ти всю несправедливість, Слово Боже спокій і мир дає.
Будь покірним Його Слову, Тому, хто погано ставиться—твори добро, Плати любов'ю, Покривай,вставай, Іди,живи! Як не виходить—проси,моли, В Того,Хто приклад дав. Хто став жертвою нечесних відносин за нас, Він знає, що ти відчуваєш у цей час.
Він хоче тобі помогти І саме для тебе теж промовляє: «Таори добро тим, хто ображає, Тому, хто біль тобі так довго причиняє». Так, ти любові не відчуваєш, Та тут відчуття роль не грає. Тут вибір і слухняність Господньому Слову, Ось що саме нас звільняє.
Воно дає нам крила,піднімає, Так, Його Слово–Воно нас оживляє, Дає надію, окриляє.
Мені хочеться просто помолитись, До ніг Христа упасти і розчинитись.
Мені потрібно відновитись, Щоб в насолоді проживати. Не прикидатись І не з відчуттями моїми сперечатись.
Я збагнув: Я вибираю—Слову Твоєму бути покірним! Як хочеться жить Й погане забути. Всім все простить, Посміхатись і звільненим бути.Амінь