Для Бога будуємо храми, Для Бога лунають органи, Для Бога ідем на зібрання, Для Господа – наші старання: Оркестри, ансамблі і хори – Наснаги духовної море. До Бога – всі наші молитви, За грішників доблесні битви, Для Бога і лишень для Нього Працюєм.., тримаючись свого. Для Нього усе і усюди! Та гляньте пильніше ви, люди: Чому Бог окремо-самотній, Схилився у думі скорботній: Де віру знайти Він не знає, Бо кожен свій цвях забиває В Ісусові лагідні руки І тим додає болю й муки Безмежній і чистій Любові, Що в ранах глибоких, у крові, У муках страшних, у терпіннях За наше добро і спасіння. Чому ми і Він не єдині? У тому лиш ми, люди, винні: Зрадливо засватані світом, Ми нехтуєм зустріччю літом З своїм Женихом, що прибуде І тих, хто Його дійсно любить, Одягне у одіж святкову – У чистую, білу обнову. Це ті, хто з Ним разом страждали, Кого на хрестах розпинали, Хто «дав гарбуза» цьому світу Й щомиті чекав того літа, Коли вже ту землю покине Й у небо, до Спаса полине. Працюймо ж багато для Бога Із Богом, цураючись свого, Тримаючись міцно за Слово, Без вигадок, людських уловок; Щоб з Богом всі були єдині, Щоб Спас міг сказати нам нині, Що віра – живе, що невіста Чекає Його – вірна й чиста.