Ти зійшов благодатним дощем
На пустелю моєї душі,
Щоб надії живої ключем
Стати в спеку відчаю мені.

Я у натовпі людства стояв
І шалено кричав:"Розіпни!",
Ти ж покірно на хрест піднімав
Всі провини мої і гріхи.

Серцем я до хреста припаду,
Низько низько вклонюся Тобі,
Заплатив Ти безмірну ціну,
Щоб життя дарувати мені.

Тихо з ран Твоїх капала кров,
Омиваючи серце в тиші,
Ти дощем благодатним зійшов,
На пустелю моєї душі...