До Тебе йду

До Тебе йду, долаю земні відстані,

Уміщені в роки, у дні, миттєвості…

Не знаю, скільки ще до тої пристані,

Де відпочину я від хвиль непевності.



До Тебе йду. Не раз сльозою зблисне день,

Нежданним смутком виднокруг затьмариться,

Та неодмінно світлом Твоїх одкровень

Мій шлях земний знову і знов осяється.



До Тебе йду і кожен новий крок

З надією на поміч Твою звершую.

Душа втішається прощенням помилок,

Які, мов пута, поступ її здержують.



До Тебе йду. Надія, віра і любов

Окрилюють снагою життєдайною,

Й дочірня вдячність, що мене знайшов

У цьому світі, люттю й злом безкрайньому.



До Тебе йду. Щоденно Святий Дух

Мені слова, що Ти казав, нагадує,

Спрямовує мій зір до неба, слух

Й силу на чисте і святе життя дає.



До Тебе йду і подвиг хресний Твій

В покорі виконання волі Отчої,

Підказує смирення і спокій

Там, де вогнем палити дуже хочеться.



До Тебе йду. Усе, що є моє

В характері, словах, у вчинках, поглядах –

Все, що затьмарює в мені єство Твоє,

Учусь відкласти, щоб з Тобою був мій шлях.



До Тебе йду, й щоб принести плоди

І зародити садом рясним, нивою,

Тебе в молитві прагну віднайти,

Щоб силу злив пахучою оливою.



До Тебе йду. До Тебе… Кожна мить

Все зближує і зближує час зустрічі.

Та поки дух до неба ще летить,

І сіллю бути поможи, й сяйвом свічі.