Молодість в'яне, зморшки зорали обличчя...
Де ж усе взялося? І не зупиниш нічим. ..
Юність безхмарна за горизонтом курличе,
Серце вдяглось в ностальгії легкий серпантин.

Молодість в'яне. Ніщо в цьому світі не вічне...
Наче комета у небі - так мчиться життя.
Вітром колючим і завірюхами січень
Знов нагадає про те, що й в житті є зима.

Бушують вітри. Пише життя палімпсести.
А за зимою життя не буває весни...
Як крізь темряву іскру любові пронести?
Як не спіткнутись і не змарнувати роки?

Молодість в'яне і переходить у зрілість. ..
Серце не вірить, хоч дзеркало каже: це ж ти!
Наче ще вчора так мало всього розуміла,
Ніби недавно до школи топтала стежки...

Тільки б пройти шлях достойно, що переді мною,
Тільки б мене не зламали жорстокість і зло.
Тільки б залишилась вдячною й вірною Богу,
Тільки б могла розсівати любові зерно.

Звісно, не знаю я, скільки життєвих сторінок
В моїм літописі ще не написаних є.
Тільки б у вихрі життя долюбити я встигла,
Доки утомлене сонце за обрій зайде...

15.02.2020 р.